ПРОФІЛАКТИКА ПОШИРЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ТА ВІЛ
Туберкульоз
Питання захворюваності на туберкульоз серед дітей важливо піднімати, оскільки війна призводить до погіршення епідеміологічної ситуації з інфекційних хвороб, і туберкульоз не є винятком.
За даними 2023 року, в Україні було виявлено 223 дитини з туберкульозом, що в 1,6 разів більше, ніж за минулий рік. За словами експертки, на це вплинуло декілька факторів, зокрема відновлення медичної системи після пандемії COVID-19 у 2021-2022, злагоджену роботу попри повномасштабне вторгнення та впровадження новітніх методів діагностики. Однак говорити про те, що кількість випадків туберкульозу серед дітей зросла через наслідки впливу війни поки зарано.
В нашому закладі 21.05.2024 р. медичною сестрою старшою Людмилою КОБЕРНИК було проведено бесіду з працівниками ЗДО щодо профілактики поширенню туберкульозу та ВІЛ.
Консультація для батьків
Найдієвіший метод профілактики туберкульозу – вакцинація
Наразі проблема туберкульозу в дітей є актуальною, оскільки епідемічна ситуація з туберкульозу в Україні все ще залишається складною, незважаючи на тенденцію щодо зниження показників захворюваності та смертності від цієї хвороби. Так, захворюваність дітей на органний туберкульоз в Україні складала в останні роки 7,8 – 8,0 на 100 тис. нас. Завдяки системі ранньої діагностики і профілактики туберкульозу у дітей відсоток вперше діагностованих хворих дітей серед загальної кількості вперше діагностованих хворих у країні складає 1,6-1,8%, що значно нижче, ніж у більшості країн (за даними ВООЗ цей відсоток коливається від 3 % до 25 % і вище). Захворюваність на туберкульоз у дітей підліткового віку в 3 рази вища ніж у дітей до 14 років і за останні роки дорівнювала 28-30 випадків на 100 тис. нас. В умовах епідемії має місце висока інфікованість дітей. З них щорічно виділяють групу ризику щодо захворювання на туберкульоз (160 – 180 тис.) та здійснюють комплекс профілактичних заходів з метою попередження туберкульозу.
Туберкульоз – це інфекційне захворювання, що спричинюється мікобактеріями туберкульозу (паличкою Коха). Він уражає весь організм: легені, нирки, лімфатичні вузли, кістки, очі, шкіру, головний мозок. На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища.
Зараження відбувається повітряно-пиловим шляхом (через вдихання зараженого пилу), повітряно-крапельним (через вдихання повітря, яке містять частинки мокротиння хворих). Також можливий аліментарний шлях зараження – через їжу, посуд, побутові речі. Водночас можливі й інші шляхи зараження (статевий, контактний через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, переливання зараженої туберкульозом крові, внутрішньоутробний тощо).
Симптоми за яких можна запідозрити туберкульоз: сухий або продуктивний кашель із виділенням мокротиння, що триває понад 2 тижні, втрата маси тіла, тривале підвищення температури тіла до субфебрильних цифр (до 37,5°С), загальна слабкість, спітніння вночі, втрата апетиту, кровохаркання, біль в грудній клітці.
Особливо важливою є своєчасна діагностика туберкульозу у дітей. Скринінгове обстеження дітей проводять з використанням туберкулінових проб, що дозволяє здійснювати ранню діагностику туберкульозу. Щорічна туберкулінодіагностика (проба Манту з 2 ТО або проба з алергеном туберкульозним рекомбінантним) проводиться практично здоровим дітям віком до 14 років. Променева діагностика проводиться дітям у віці від 15 років. Повторне обстеження дітей підліткового віку проходить у 17 років (школярі – перед закінченням школи).
Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.
Соціальна профілактика направлена на:
оздоровлення умов зовнішнього середовища;
підвищення матеріального добробуту населення;
укріплення здоров’я дітей та населення;
поліпшення харчування та життєво-побутових умов;
розвиток фізичної культури й спорту;
проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням та іншими шкідливими звичками.
Головним завданням соціальної профілактики є поліпшення соціально-побутових умов життя всього населення, матеріального благополуччя народу.
Санітарна профілактика переслідує цілі попередити інфікування мікобактеріями туберкульозу здорових людей, захистити й зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі (особливо з бактеріовиділенням) оточуючих його людей в побуті й на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім’ї й оселі хворого на туберкульоз, який виділяє мікобактерії туберкульозу).
Найдієвішим методом специфічної профілактики туберкульозу є вакцинація й ревакцинація вакциною БЦЖ, або специфічна імунопрофілактика, або вакцинопрофілактика.
В Україні для активної специфічної профілактики туберкульозу застосовують вакцину туберкульозну (БЦЖ), яка містить живі мікобактерії туберкульозу. Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародженим на 3-5-й день життя. Ревакцинацію дітей (вакцинованих при народженні) виконують у 7-річному віці.
Хіміопрофілактика є застосуванням протитуберкульозних препаратів з метою попередження туберкульозу у осіб, які піддаються найбільшій небезпеці зараження та захворювання на туберкульоз. Первинна профілактика проводиться для запобігання захворювання на туберкульоз неінфікованих осіб, які не реагують на туберкулін, але знаходились в контакті з хворими на туберкульоз і виділяють мікобактерії туберкульозу.
Вторинна профілактика проводиться інфікованим особам, які позитивно реагують на туберкулін і не мають клініко-рентгенологічних проявів туберкульозу.
Консультація для працівників
Туберкульоз
Туберкульоз – це інфекційне (заразне) захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу. Туберкульоз у більшості випадків переважно вражає легені, але захворювання може виникнути у будь-якому органі, наприклад, нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишківнику, шкірі, статевих органах тощо.
Збудник туберкульозу зберігається в навколишньому середовищі від 3-4 до 8-12 місяців, стійкий до дії кислот, спирту, низьких температур, тривалий час зберігається у висушеному харкотинні, на постільній білизні, посуді та особистих речах хворого. Не переносить мікроб дії сонячного опромінення, активного хлору дезінфектантів.
Як можна захворіти?
Повітряно-крапельним шляхом (від хворої на активний туберкульоз людини через кашель, чхання, при розмові)
Контактний шлях (забруднені руки хворої людини, забруднені речі побуту, які містять велику кількість мікобактерій туберкульозу)
Групами ризику захворювання часто бувають особи, в яких імунна система зазнала ослаблення через надмірне перевантаження і виснаження організму. Такі стани бувають при перевтомі, надмірній праці і постійних стресових ситуаціях, поганому харчуванні, зловживанні алкоголем, наркотиками, тютюном. Сприйнятливі до захворювання також люди похилого віку, люди, які мають тривалі хронічні захворювань, соціальні групи населення.
Найчастіші симптоми туберкульозу: стійкий (2-3 тижні) кашель із виділенням мокротиння, тривале підвищення температури тіла до 37 і більше градусів, що виникає без видимих причин і триває понад тиждень, швидка втома, втрата апетиту та безпричинне схуднення, потовиділення, особливо вночі, задишка, іноді кровохаркання. В частині випадків, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або виявляється лише один із симптомів.
Якщо у Вас є ці симптоми, необхідно негайно звернутися до лікаря
Як запобігти поширенню інфекції?
1. Своєчасно виявити хвору людину. Направити до лікаря для проведення рентгенографії, аналізу мокротиння та додаткових загальноклінічних аналізів. Обстеження просте, безпечне та виконується протягом декількох днів.
2. Ізолювати хвору людину, щоб запобігти поширенню інфекції.
3. При виявленні хворого, провести генеральне прибирання з застосуванням дезінфікуючих засобів.
4. При виявленні хвороби усі контактні особи повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У місці перебування хворого з бактеріовиділенням працівники санітарно-епідеміологічної служби повинні провести дезінфекцію, посуд підлягає 30-ти хвилинному кип'ятінню з використанням 2% розчину соди або 2% освітленого розчину хлорного вапна.
5. Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами проводять здоровим людям, у яких підвищений ризик захворювання на туберкульоз.
Для збереження власного здоров’я рекомендуємо:
відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися принципів раціонального харчування з достатнім вмістом вітамінів та мінералів або приймати полівітамінні препаратів;
загартовуватися, частіше бувати на свіжому повітрі;
уникати перевантаження та негативних емоцій, недосипання та перевтоми;
періодично проходити флюорографічне обстеження (раз у рік) для раннього виявлення ознак хвороби.
Пам’ятайте:
На туберкульоз може захворіти будь-хто.
Обстеження займає небагато часу, безболісне та безпечне.
Інфікувати іншу людину може тільки хворий з так званою «відкритою» формою туберкульозу, коли збудник туберкульозу виділяється у повітря разом із мокротинням.
Лікування туберкульозу тривале і має проводитись під наглядом фахівця.
Якщо лікування почато на ранніх стадіях захворювання, воно менш тривале та більш ефективне.
Тисячі українців різного віку, статі і соціального статусу хворіють туберкульозом і не знають про це. Щороку реєструють понад 25 тисяч нових випадків і рецидивів, а не виявленим залишається кожен 5-й випадок. Тому фахівці Тернопільського обласного центру контролю та профілактики хвороб вкотре нагадують - ️ТУБЕРКУЛЬОЗ ВИЛІКОВНИЙ
Лікування туберкульозу в Україні безкоштовне
- Будьте здорові! Бережіть себе та своїх рідних.
ЩО ТАКЕ ВІЛ ТА ЯКІ СПОСОБИ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ ІСНУЮТЬ
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) передається через кров та інші біологічні рідини (сперма, виділення піхви, грудне молоко) під час статевого контакту і вагітності, пологів та годування груддю. Але це і так давно усім відомо, чи не так?
Один зі видів профілактики — уникати потенційно небезпечних ситуацій. Проте існують ще й інші способи профілактики ВІЛ: доконтактна та постконтактна профілактика, а також — лікування ВІЛ як профілактика.
Тестування
Після інфікування ВІЛ може розвинутися інфекційне захворювання. Воно є хронічним та характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших систем організму.
В Україні понад 250 000 людей живуть з ВІЛ і половина з них не знає про свій статус. Так ті, хто не знають, чи вони інфіковані, не розпочинають лікування — а отже, вірус продовжує руйнувати їхню імунну систему. Водночас люди, які живуть з ВІЛ, можуть несвідомо інфікувати інших.
Тестування на ВІЛ — найкращий спосіб профілактики ВІЛ. Адже щойно людина дізнається про свій позитивний статус, вона зазвичай змінює свою поведінку і приймає рішення про використання бар’єрної контрацепції та початок антиретровірусної терапії.
Якщо не лікувати ВІЛ-інфекцію, у людини може розвинутися синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Це комплекс захворювань, які розвиваються внаслідок руйнування вірусом імунної системи на ІІІ–IV стадії інфікування ВІЛ. За належного лікування людина може мати довге та повноцінне життя, а без нього ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8–10 років.
Тож якщо людина не обговорює зі своїм партнером або партнеркою ВІЛ-статус одне одного, цю розмову варто почати якомога швидше. Це захистить обох партнерів у майбутньому, адже у разі позитивного тесту на ВІЛ людина зможе розпочати АРВ-терапію, а її партнер або партнерка — доконтактну або постконтактну профілактику ВІЛ.
Доконтактна профілактика ВІЛ
Доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП) — це прийом антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ. ДКП є додатковим до бар’єрної контрацепції методом профілактики для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ.
Серед них партнери людей, які живуть з ВІЛ, чоловіки, що практикують секс з чоловіками, люди, які надають сексуальні послуги за винагороду, люди, які вживають наркотичні засоби ін’єкційно. Також, якщо людина практикує секс з одним або кількома партнерами, ВІЛ-статус яких їй невідомий, їй варто розглянути опцію прийому доконтактної профілактики ВІЛ.
Разом із презервативами людина, яка приймає ДКП, має понад 99% захисту від передавання ВІЛ статевим шляхом. ДКП приймають перорально щодня по одній таблетці.
Чоловіки, які практикують секс з чоловіками, можуть приймати таблетки за схемою 2+1+1 або так званою схемою «на вимогу». За 2–24 години до запланованого статевого контакту чоловік випиває дві таблетки ДКП, третю — через добу після перших двох, а четверту — ще на добу пізніше.
Із вересня 2015 року Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує ДКП як додатковий до бар’єрного захисту метод профілактики ВІЛ для людей, які мають високий ризик інфікування. Детальніше про ДКП за посиланням.
Постконтактна профілактика ВІЛ
Якщо людина мала професійний контакт з ВІЛ або існує його висока ймовірність, лікар може порадити постконтактну профілактику ВІЛ. Зазвичай це стосується медичних працівників та працівників екстрених служб. Професійним контактом з ВІЛ вважається контакт з кров’ю або рідинами, що містять кров, потрапляння крові під шкіру, на ушкоджену шкіру або на слизові.
Випадковий (непрофесійний) контакт — це будь-який контакт, який стався поза професійною діяльністю. Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту.
Залежно від того, був контакт професійним чи випадковим, існують різні алгоритми дій та першої допомоги після ймовірного інфікування. Проте важливо пам’ятати, що постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин та не пізніше 72 годин після контакту.
Зазвичай курс постконтактної профілактики ВІЛ триває 28 днів. Детальніше про план дій при потенційному інфікуванні та рівень ризику інфікування залежно від виду контакту за посиланням.
Лікування як профілактика
Антиретровірусна терапія — прийом антиретровірусних препаратів, які покликані пригнічувати розмноження ВІЛ в організмі людини, зменшувати рівень вірусного навантаження та відновлювати функцію імунної системи. Детальніше про АРТ за посиланням.
Людина, яка живе з ВІЛ, щодня приблизно в один і той самий час приймає ліки, які пригнічуватимуть вірус імунодефіциту в її організмі — зупинятимуть його розмноження. Прийом АРТ пожиттєвий, прийом препаратів переривати не можна. Адже щойно змінюється режим прийому ліків, вірус може пристосуватися до них та стати стійким до антиретровірусних препаратів.
Вже за кілька місяців після початку лікування рівень вірусного навантаження становитиме менше 40 копій РНК/мл, що робить ВІЛ невизначуваним (не визначатиметься тестом) і безпечним як для самої інфікованої людини, так і для її оточення.
Саме в цьому і полягає принцип Н=Н: «не визначається, значить не передається». Невизначуване вірусне навантаження ВІЛ означає, що в крові міститься занадто мало ВІЛ-інфекції для зараження. Детальніше про принцип Н=Н та те, чому він ефективний у подоланні епідемії ВІЛ/СНІД, читайте за посиланням.
Кожен зі способів профілактики ВІЛ є ефективним. Не забувайте регулярно тестуватися на ВІЛ та не бійтеся розпочати із вашим партнером розмову про ВІЛ-статус. Це може врятувати ваше життя та здоров’я!
