Поради батькам
Деякі батьки сприймають своє дитя як власність. Чи так це? Зовсім ні. Діти виростають, починають заводити друзів і знайомих, одружуються і виходять заміж, вони нам зовсім не належать. Кожна людина повинна жити своїм життям, а не підкорятися або належати комусь.
На кожного з батьків лягає відповідальність за свого малюка. Нам необхідно виховувати дитину як цілісну і унікальну особистість зі своїми інтересами та амбіціями. А для цього малюк повинен відчувати, що його поважають і люблять. Адже все починається з сім'ї: відносини, почуття, сприйняття світу. Ми часто сприймаємо світ таким, яким нам підносили його батьки. І до людей ми ставимося так само, як вони.
Якщо ви бажаєте співпрацювати і мати довірчі відносини з дітьми, вам необхідно поважати їх. Для цього ви повинні розуміти, що ваш карапуз ще в утробі - особистість. Чому? Тому що він цілком не схожий на вас, на чоловіка або сестру. Він, безсумнівно, володіє деякими спільними якостями з вами, і характер схожий, але він - унікальний. У нього інше мислення, сприйняття і розуміння всього. І ви повинні це розуміти.
Дитина з перших своїх днів є особистістю. І ваше завдання тут - навчитьися з нею співпрацювати на благо вашим відносинам. Звичайно, це може звучати нерозумно або смішно. Але сміх залишимо скептикам. Поважати маленьких дітей важко, адже ми звикли поважати за якісь достоїнства або досягнення. Але якщо ви правильно будете ставитися до маленької людини, то незабаром зумієте знайти ті якості, за які її можна поважати.
Ви знаєте, багато великих людей говорили про те, що у дітей та тварин є чому повчитися. Вони мають рацію. Тварини - приміром, такі розумні істоти, як собаки - не здатні зрадити або кинути в скрутну хвилину. На відміну від людей, вони віддані і дуже мудрі. А у дітей можна навчитися безпосередності, оптимізму, радості в малому.
Якщо ваша дитина зробила щось таке, не забувайте хвалити і заохочувати її. Особливо це стосується матерів і синів. Мамина думка дуже важлива для майбутнього чоловіка. Похвала здатна виростити відповідального і сильного в собі хлопця, здатного на подвиги і серйозні вчинки. Не принижуйте дитину! Для неї приниження може стати фатальним і відкластися глибоко в душі.
Ви самі здатні виховати в дитині ті якості, які, на вашу думку, повинні бути в людині. Хваліть за найменше! Говоріть про те, як ви любите і поважаєте свого малюка! Таке шанобливе і довірче відношення, як до дорослого - відмінний мотивуючий засіб.
Навчайте свого карапуза з малих років поважати не тільки дорослих, а й діток. Ви повинні пояснити дитині, що поважаючи інших людей, вона зможе добитися і поваги до себе. А там де є повага, там є місце і дружбі, і любові, і розумінню.
Ми всі цілком адекватні люди і люблячі батьки. Але, на жаль, бувають такі моменти, коли ми кричимо на своє чадо. І не просто кричимо, а репетуємо, що, в принципі, нам не властиво. Ви можете просто, не стримуючи себе накричати і вилаяти свого малюка, а потім шкодувати про скоєне. Однак, крик - це не найкраща альтернатива у вихованні, до того ж дитина може звикнути до вашого крику і взагалі на вас ніяк не реагувати.
Мама чи тато в гніві - це не дуже нормальне явище, хоча воно часто зустрічається в кожній родині. Краще просто не допускати таких неприємних ситуацій, ніж думати про те, як вийти з них.
Так що, давайте, перш за все визначимо причини нашого гніву і зриву на дітях.
Мама (найчастіше) агресивною стає від особистих проблем: брак грошових коштів, побутових проблем (необхідність ремонту, поломка побутової техніки), сварки з чоловіком і родичами. Можливо, мама працює і дуже втомлюється на роботі, а вдома їй мало того, що ніхто не допомагає, так ще й навалюється купа домашньої роботи. На роботі можуть бути свої неприємності, а тут ще малюк!
В принципі, це недостатня самореалізація мами, коли вона не відчуває себе потрібною як жінка, а тільки як працівник і господиня. Звичайно, це дуже пригнічує і заганяє в дальній кут всі теплі почуття. Як результат - крики і невдоволення, які виливаються на власну дитину!
Малюк - це завжди витрати і грошей, і енергії. Можливо, ви просто перестали розуміти свого малюка. Він росте, коло його інтересів змінюється, і ви теж повинні змінюватися разом з ним, підлаштовуючись під сина або дочку.
Будучи вагітною, ви свідомо йшли до того, що дитина може поміняти всі ваші плани і усталені речі в житті. Але ж ви хотіли цієї дитини і з нетерпінням чекали її появи! Тепер не дивуйтеся тому, що ваше життя перекинулося верх дном, і працюєте ви не 5 днів на тиждень, а 7, і цілодобово! Декрет - тепер це ваша робота, і підкорятися вам належить тепер новому начальнику.
Отже, зриваючись на малюку, ви можете просто не розуміти його істинних потреб, можете сильно переживати за нього і тому зриваєтеся. Найчастіше діти бувають і ні при чому. Ми, в силу свого віку і досвіду вважаємо, що ми - важливіші і найголовніше в родині, і тому нам дано право кричати. Ще ми кричимо тому, що в дитинстві точно так само на нас кричали наші батьки. У будь-якому випадку, крик - це не вихід із ситуації і крайній захід. Можна звичайно підвищити голос, але не кричати.
Ви повинні знати, що таке «гучне виховання» може змінити дитину, але тільки в гіршу сторону: вона перестане довіряти своїм близьким, крик вселяє в неї переляк і страх, що вона не відчуває підтримки і захисту з боку матері або батька.
Якщо ви хочете, щоби ваша дитина сприймала вас і слухалася без підвищення голосу, вам варто дотримуватися рекомендацій, про які говорять дитячі психологи:
Навіть найменша дитина - це вже людина. Вона цілком заслуговує на те, щоб з нею поводилися ласкаво, ніжно і люблячи, це ж ваш малюк! Вибудовуйте поважні і грамотні відносини зі своїм чадом.
Приділяйте йому більше уваги, це допоможе вам краще розуміти свою дитину і її потреби.
Будьте чесними зі своїм малюком (насамперед будьте чесними із самим собою)
Прислухайтеся до думки дитини та по можливості, до її вимог. Головне, щоб дитина відчувала, що її голос і думка почута.
Якщо дитина не послухалася або їй потрібно щось заборонити, то вам слід сказати «не можна» і пояснити чому. Потрібно дати вірне пояснення заборони і постаратися знайти альтернативу. До прикладу: фразу «Я тобі сказала, щоб ти не брав посуд!» Замінити на наступну фразу «Кицю, давай ти не будеш брати сам посуд, оскільки ти ще дуже малий, ти можеш оступитися і розбити чашку або тарілку, і поранитися. А також можеш злякатися. Давай будемо тарілку (чашку) діставати удвох». Таке спокійне звертання стане найкращою альтернативою.
Визнайте свої помилки, якщо не праві - вибачтеся. Це допоможе зміцнити ваші відносини, а також підвищити повагу і довіру до вас з боку дитини.
Якщо ви підвищили тон, стримуйте себе і не переходьте на крик - ви змушуєте дитину нервувати і плакати. Спробуйте просто поговорити.
Відповідно до Статті 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою системи безперервної освіти в Україні. Тому, у житті дитини настає час, коли їй час відвідувати дитячий садок. На справді, коли це станеться, вирішують батьки.
Отже, закінчився період раннього дитинства, в якому дитина активно росла та розвивалася (опанувала ходьбу, різноманітні дії з предметами, навчилася розуміти мову і активно говорити сама), їй потрібні були близькі люди, контакти з якими були провідними для її розвитку. За перші три роки малюк виріс, зміцнів, багато чому навчився. Стосується це, перш за все, таких важливих навичок, як самообслуговування (малюк самостійно їсть, відвідує туалет, частково сам уміє одягатися та роздягатися, з допомогою дорослого підтримувати і наводити елементарний лад у особистих речах та іграшках), уміння самостійно грати та налагоджувати контакти з оточуючими. Крім того, дитина вже має досвід «розлучення» з мамою на деякий час. Для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка це немало. Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.
Адаптація [від лат. adaptatio – пристосування] є комплексним явищем соціального буття особистості, універсальною властивістю людини, яка забезпечує засвоєння нею соціально корисних стандартів поведінки, ціннісних орієнтацій, гармонізацію взаємозв’язків з новим соціальним середовищем (А.П.Авцин, Ю.А.Александровський, Ф.Б.Березін, І.О.Зотова, І. А.Мілославова, Б.Г.Паригін, Г.І.Царегородцев та ін.).
У психологічній літературі поняття адаптації розкривається як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують йому специфічний спосіб життя в умовах певного середовища. У дошкільній педагогіці цей термін тлумачиться як активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм та оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності.
У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів – раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоб адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.
Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді йде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на наведення порядку у групових кімнатах, комплектація груп новими іграшками та посібниками, відповідно віку дітей. Тоді навчальний рік розпочнеться у повністю наповненій групі для усіх вихованців одночасно. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки.
Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину.
По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми – під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві.
По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.
Враховуючи практичний досвід роботи педагогів та психологів з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважається досягнення малюком трирічного віку.
Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.
Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв’язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.
Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.
Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.
Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.
Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.
По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця та інші). По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, чим там займаються діти. Також у дитини слід стимулювати бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя в дитячому садку, розглядають ілюстрації, ходять до дитсадка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.
Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого садка (коли буде зібрано усі необхідні документи та пройдено медичний огляд), добре, якщо Ви домовитесь з адміністрацією, і будете приходити разом з дитиною тільки на час денної прогулянки. Так дитина познайомиться з вихователем, дітьми, звикне до них, навчиться спілкуватися, у неї з’являться перші враження про життя у дитсадку. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що іще цікавого в садочку. Обов’язково потоваришуйте з вихователями (їх, як правило, два) і помічником вихователя. Робіть це поступово. Довіра дитини до вихователя є неодмінною умовою гарного самопочуття і розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі.
З часом, дитину можна буде приводити в садочок з ранку до денного сну. На це піде іще деякий час. Будьте терплячими, показуйте дитині, що Ви раді з того, що вона вже доросла і ходить до дитсадка, до дітей. Користуйтеся тим, що дитина виявляє потребу робити все самостійно, але при цьому враховуйте фактичний рівень її можливостей. Завдання дорослих – підтримувати прагнення до самостійності, не згасити його критикою незграбних дій дитини, не знищить віру дитини у власні сили. Допоможіть малюку помітити зростання своїх досягнень, відчути радість переживання успіху в діяльності. Частіше акцентуйте увагу на радісних моментах спілкування з дітьми та дорослими в дитячому садку, розпитуйте дитину про її враження.
Коли пройде певний час, спробуйте залишити дитину на денний сон. Обов’язково скажіть їй, що коли вона прокинеться, Ви одразу її заберете. Не обов’язково одразу спати до фактичного підйому. Спочатку можна спробувати тільки заснути, а коли малюк прокинеться – сказати, що мама вже прийшла. Так Ви зможете заспокоїти дитину, переконати її в тому, що додому малюка забиратимуть ЗАВЖДИ. Адже страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою – найбільш сильний страх (і, погодьтеся, не тільки дитячий!). Сподіваємось, що Ваша дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день. У вечірні години у дітлахів немало цікавих справ – загартування, вечори розваг, самостійна ігрова діяльність та багато іншого.
1. Не залишати малюка в дошкільному колективі на цілий день, якомога раніше забирати малюка додому, хоча б перші два-три дні (до прогулянки, до обіду, до сну, відразу після сну).
2. Створити спокійний, безконфліктний клімат для нього в сім'ї
3. Щадити його ослаблену нервову систему. Створити будинку, по можливості, такий самий режим, який існує в дитячому саду. Режим дня групи повинен бути в куточку батьків, або запитайте у вихователів.
4. Набагато скоротити перегляд телевізійних передач.
5. Як можна раніше повідомити лікаря і вихователям про особистісні особливості малюка.
6. Чи не кутати дитини, а одягати його так, як необхідно відповідно до температури в групі. Обов'язково у шафці дитини має бути повний змінний комплект одягу. І теплі речі на випадок похолодання або дощу.
7. Чи не обговорювати у присутності дитини вихователів, так як педагог втратить авторитет в очах дитини. Крім того, все що Ви говорите або робите будинку при дитині, стає надбанням громадськості. Так як малюк поспішає поділитися з вихователем і одногрупниками всім, що дізнався і побачив нового. Нерідко вихователь розповідає мені (я працюю психологом в дитячому садку), як діти повідомляють їй про те, що не будуть її слухати, тому що мама казала, що вихователь щось неправильно зробила або сказала.
8. Щовечора цікавитися у дитини про те, як пройшов день, що сталося нового і цікавого.
9. Якщо період адаптації у вашої дитини затягнувся на дуже тривалий час, зверніться до психолога дитячого садка. Психолог проведе з вашою дитиною корекційну роботу (тренінг, який складається з декілька цікавих ігор) спрямовану на прискорення періоду адаптації до умов дитячого садка. Тренінг проводиться з невеликою групою дітей.
Хочу Вас заздалегідь попередити, як буде протікати період входження дитини в колектив, і взагалі в дитячий сад. По-перше, не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другому, а не на перший) дитина буде сильно плакати. Вона вже зрозуміла, що його мама (тато, бабуся, дідусь ...) збираються залишити її тут на довгих кілька годин.
Адже в перший день для неї все нове. Багато іграшок, багато таких самих чоловічків, як і вона, вихователь (деякі малюки називають перший час вихователя мамою). І дитина не відразу помічає, що вона залишилася без батьків. Ваше завдання в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як вона це зрозуміє. Так що краще за все не йти далеко від дитячого садка. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому.
На другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім один. Але повірте, дуже мало дітей 
протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини, коли малюк преступає поріг дитячого садка, тримаючи маму за руку. Всім відомо, що наші діти - це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере його звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага дитини швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.
