Вихователь Волинець О.А.
Закінчила у 2021 році Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини.
Категорія : спеціаліст 11 тарифного розряду
Освіта: Вища, бакалавр.
Стаж роботи:14 років.
Працює над проблемою: "Морально-духовне виховання - запорука гармонійного розвитку дитини".
Педагогічне кредо :" Щоб зрозуміти дитину, постав себе на її місце."
Моральне виховання дітей дошкільного віку
З позицій гуманістичної свідомості основою особистості є її моральний розвиток, який виявляється у сповідуваній нею системі поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють її поведінку. Моральна особистість узгоджує свої дії з інтересами інших людей, керується у своїх помислах критеріями загальнолюдських цінностей, відповідає за свої вчинки не лише перед законом, людьми, а й перед власною совістю. У ній втілені моральні імперативи (веління, настанови), критерії моральності, які проповідують доброту, чесність, щирість, вірність, любов, повагу до людей, відвагу, окреслюють обриси морального розвитку особистості.
Моральний розвиток — рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки
Становлення уявлень особистості про світ, стосунки людей, про себе починається у дошкільному дитинстві одночасно з розвитком почуттів і моральних якостей (гуманізму, колективізму, любові до батьків та ін.). Перші уроки моралі дитина засвоює у сім'ї, опановуючи з допомогою батьків норми порядності, доброти, працьовитості тощо. У процесі морального розвитку протягом дошкільного дитинства формується спрямованість особистості — система мотивів поведінки. С. Русова, вважаючи творення моральної особистості стрижнем усієї виховної роботи, стверджувала, що “моральним вихованням має бути перейняте все навчання, все життя”, а головним у цій роботі є “вироблення характеру.
Сформовані в дошкільному віці основи моральної спрямованості особистості значною мірою визначають подальше її життя, а виправити допущені батьками, педагогами помилки у моральному вихованні дітей важко або неможливо.
Моральне виховання — цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.
Зміст морального виховання підпорядкований вічним цінностям і конкретним потребам суспільства, які з плином часу змінюються.
Дошкільне дитинство є початковим періодом становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки, важливі для особистісного розвитку якості психіки. У цьому віці динамічно розвивається як характер, так і способи вияву емоцій. У найменших дітей виникає такий настрій, як і в людей, з якими вони спілкуються: дитина неначе “заражається” від них. Високий рівень розвитку емпатії (здатності до співпереживання) є результатом розуміння дитиною емоційного стану іншої людини. Цей стан вона не просто “копіює”, а сприймає душею. Така форма вияву почуттів зумовлена потребою у підтримці з боку іншої людини, в її допомозі, а тому має моральний зміст.
У середньому дошкільному віці яскраво виявляється позиція “захисника” норм поведінки, еталоном яких є дорослий. Перший етап формування у дітей уявлень про добро і зло, про те, як потрібно поводитися з іншими людьми, як відноситись до своїх і чужих учинків, пов'язаний із безпосереднім емоційним ставленням до людей, які пред'являють ці вимоги. 2. Моральні почуття і мотиви поведінки. У старшому дошкільному віці моральні почуття і знання пов'язуються з почуттям обов'язку. Дитина у цьому віці здатна усвідомлювати моральний смисл своєї поведінки. Виникають внутрішні моральні інстанції (Л. Виготський) — прагнення поводитися згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі (батьки, вихователі), а тому, що це приємно для себе й інших. Протягом дошкільного дитинства розвиваються такі внутрішні моральні якості: — почуття власної гідності.
Дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом; — почуття сорому. Виявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого (“Як тобі не соромно!”), а в старшому дошкільному віці воно поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким (“Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно”).. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці. Однак у цьому віці воно властиве ще не всім дітям.
Консультація на тему: Морально-духовне виховання дітей та батьків
У дітей раннього віку виховуйте позитивні взаємини із дорослими та дітьми. Вчіть уважно слухати дорослих, відповідати на їх запитання, виконувати їх прохання, вказівки, ввічливо просити й дякувати, вітатися з дорослими. Виховуйте дружні відносини між дітьми, розвивайте товариськість, уміння спільно діяти, разом гратися, виховуйте навички взаємодопомоги, бажання ділитися іграшками та іншими предметами.·
У молодших дошкільнят виховуйте почуття симпатії та емпатії до ровесників, інтерес до їхніх вчинків. Формуйте перші уявлення про правила поведінки в дитячому колективі, а саме: розуміти прохання дорослого не галасувати і не кричати (крик заважає і лякає інших); не штовхатись і не битись (дитині буде боляче); поступатися іграшками (гратись поряд, не заважати іншим, не відбирати іграшки); у спальні поводитись тихо (боможна розбудити тих, хто спить). Познайомте дітей з правилами стосунків між собою: гратися почергово з іграшками, бути ввічливим у спілкуванні, бережно поводитися з речами, завжди ділитися з іншими дітьми.·
Дітей середнього дошкільного віку спрямовуйте на виховання потреби поводитися у групі, на вулиці, в громадських місцях відповідно до встановлених правил культурної поведінки через ознайомлення з правилами взаємовідносин із ровесниками та дорослими, а саме: бути завжди уважним до інших, якщо інший чимось зайнятий, не заважати йому, поступатись місцем товаришу; звертатись до людей ввічливо, спокійно, вміти вислухати пораду, не перебивати інших (особливо дорослих); не втручатись в розмову дорослих; під час розмови не опускати голову, не відвертатись, спокійно вислухати, дивитись у вічі; робити іншим приємне (поділитись солодощами, показати свою іграшку, прийти на допомогу товаришу, вибачитись, якщо випадково скривдив).
Дітей старшого дошкільного віку спонукайте до дотримання установлених правил культури поведінки та виконання їх без нагадування. Продовжуйте формувати гуманні почуття та уявлення про доброту, чуйність, скромність; виховуйте турботливе ставлення до людей, уміння помічати прикрощі чи невдачі в товаришів та прагнення їм допомогти. Вчіть дітей бути уважними до інших та привітними, гратися дружно, допомагати, якщо це потрібно, ставити загальну мету в спільних іграх, праці й досягати її. Вчіть дитину дотримуватися правил природо-користування, правил безпечної поведінки з тваринами. Спонукайте дітей до організованості, дисциплінованості, самостійності в поведінці та побуті, відповідальності й наполегливості в досягненні цілей.
Багато науковців і практиків пропонують сьогодні інтегрувати в контекст духовного розвитку дошкільників елементи релігійної просвіти(читання повчальних Біблійних історій та оповідань; тлумачення Заповідей Христових; вивчення колядок та щедрівок, підготовка до святкування Різдва; Великодні святкування з розписуванням писанок та освяченням Паски; родинні святкування Трійці; похід з сім'єю у церкву на Спаса; народні святкування Андрія з кусанням Калити; підготовка до свята Миколая з попереднім написанням листів до нього тощо), не вдаючись до власне релігійного виховання і дотримання релігійних обрядів, заучування молитовних текстів тощо. Такі духовні запити можуть задовольнятися в умовах родинного виховання, адже право батьків - визначати, до якої релігії та в який спосіб залучати свою дитину (звісно, не порушуючи жодних її прав, без насилля та примусу).
Книга - незамінний засіб морально-духовного виховання дошкільників. Надзвичайно важливим є правильний добір творів для читання дітям. Найперша і найважливіша серед книжок духовного змісту є «Біблія для дітей». Вона обов'язково має посісти гідне місце в житті кожної дитини. Проте, вважаємо, що ознайомлення з цією книгою має початися не в дитячому садку, а в родині, у щирій довірчій бесіді між рідними людьми.
Виховання самостійності та працелюбності у дошкільників
Одним з основних завдань, що їх розв'язують дошкільний заклад разом з родиною, є виховання у дітей самостійності, працелюбності, правильного ставлення до праці.
Безперечно, саме праця — один із провідних чинників усебічного розвитку дітей. Праця корисна для здоров'я дитини, якщо вона посильна і правильно організована. Рухи дитини, яка володіє трудовими навичками, більш точні та впевнені, вона ліпше орієнтується у просторі, їй зрозуміліший плин часу. Праця сприяє розумовому розвитку. Діти багато дізнаються про властивості матеріалів, з якими працюють, про призначення засобів праці, інструментів, якими вони користуються. Під час трудових дій відбувається розвиток усіх пізнавальних процесів — активного сприймання, уяви, уваги, пам'яті. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, зіставляти предмети, з якими вона працює, встановлювати найпростіші закономірності явищ тощо. Неоціненне значення праця мас і для морального виховання дитини, адже під час роботи виховуються такі якості особистості, як здатність до подолання перешкод, спостережливість, зосередженість, старанність, дисциплінованість, самостійність, ініціативність.
Доручення як метод розвитку самостійності у дітей
Основними формами організації праці у нашому дошкільному закладі є доручення, чергування та колективна праця.
Доручення— найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі, так і вдома. Чітка спрямованість на одержання результату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо).
Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку малюків та надає їм упевненості у власних силах. Видатний психолог Даниїл Ельконін виділяв два чинники, які спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Уже наприкінці молодшого дошкільного віку дитина починає прагнути самостійності. Двохрічний малюк намагається самостійно одягатися: «Я сам», — говорить він на спробу дорослого допомогти. Діти 3 — 4 років можуть самостійно мити іграшки, допомагати накривати на стіл, старші дошкільники спроможні доглядати за рослинами, тваринами, допомагати дорослим та малюкам. Саме за допомогою трудових доручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність. Щоб доручення було посильним ми починаємо привчати дітей до праці вже з раннього віку, бо систематичне виконання малюками різних трудових доручень розвиває у них самостійність, витримку, а згодом — здатність до вольового зусилля. Під час виконання трудових доручень діти стають більш організованими, охайними, у них формується звичка до порядку, а головне — реалізовується потреба «Я сам», розвивається прагнення до вдосконалення набутих навичок і оволодіння новими.
У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні правила:
• усе, що я можу, — зроблю сам;
• якщо я не вмію, то навчуся;
• умію сам — допоможу іншим.
Просте доручення полягає у тому, що дитина має виконати якесь одне нескладне завдання, скажімо, принести стілець, подати книгу, чашку тощо. Такі доручення мають епізодичний і короткотривалий характер, тому ми даємо їх молодшим дошкільникам. Але у малюків іноді не вистачає наполегливості, а то й бажання зробити це самостійно.
Катруся вміє після гри ставити іграшки на поличку. Але коробка з кубиками не стає на своє місце, бо там уже є Ваніна машина. Катруся припиняє спроби навести лад, залишає кубики на підлозі й біжить мити руки. Коли вихователь нагадує їй, що треба покласти іграшки на місце, Катруся зі сльозами в очах промовляє: «Не можу».
У таких випадках не варто виконувати дію за дитину. Звичайно, дитина у три роки мало що може, але її відмова від будь-якого зусилля містить у собі серйозну загрозу. Якщо дорослі допомагають дитині у тому, що вона може зробити сама, то дуже швидко дитина звикає отримувати бажане без будь-яких зусиль. Тому у такій ситуації ми намагаємося допомогти дитині порадою: «Перестав машинку на сусідню поличку, і кубикам вистачить місця». Отримуючи задоволення від виконаної роботи та схвальної оцінки, малюки поступово привчаються докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослої людини.
Даючи дитині доручення, дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити, навіщо це потрібно. Скажімо, доручаючи дитині розкласти ложки до сніданку, варто показати, що слід узяти декілька ложок у ліву руку, а потім брати по одній і класти справа від тарілки, щоб іншим дітям зручно було брати ложку правою рукою. Поступово показ і вказівки замінюємо нагадуванням і контролем. Сором'язливих, нерішучих дітей заохочуємо, а занадто активних, умілих, які намагаються виконати доручення за іншого заради похвали — стримуємо, пропонуємо допомогти іншому, показати, як краще впоратися із завданням.
Для розвитку трудових умінь у дітей слід правильно добирати доручення. Насамперед воно має бути посильним і разом з тим потребувати від дитини невеликого зусилля, щоб вона ставилася до доручення, як до важливої та серйозної справи.
У середній групі дітям пропонуємо складніші доручення, які можуть бути пов'язані з проханням, зверненням до інших осіб, скажімо: доручити дитині підійти до помічника вихователя і попросити ключ від групової кімнати. Дитина, виконуючи це доручення, повинна самостійно сформулювати прохання, звертаючись до дорослого так, щоб її зрозуміли, та дотримуючись усіх правил ввічливості: спокійним голосом звернутися з проханням, використати для цього слова «будь ласка», і, одержавши ключ, подякувати.
Вимоги до дітей можуть ускладнюватися за рахунок:
• доручення складнішої справи;
• підвищення вимог до якості виконання доручення;
• більш самостійного виконання доручення та необхідності навчити інших.
У цьому віці одне з головних завдань — навчити дітей доводити розпочату справу до кінця. Часто для дітей це складно, бо їхня вольова сфера ще недостатньо розвинута. У таких випадках ми намагаємося підтримати дитину, бо дуже важливо, щоб вона хоч раз пережила
Відкритий показ з морального та екологічного виховання для дітей середнього дошкільного віку на тему «Наші добрі вчинки»
Освітні завдання:формувати моральні та екологічні якості: дружні стосунки в колективі, сприяти накопиченню досвіду доброзичливих відносин та доцільної поведінки в побуті.
Розвивати усне мовлення дітей, комунікативні здібності, збагачувати словниковий запас, вміння передавати добрі і погані вчинки за допомогою кольорів. Розвивати елементарні уявлення про дружні взаємини.
Виховувати позитивне ставлення до товаришів, почуття співпереживання, позитивні емоції.
Відкритий показ з морального виховання та використання методу сендплей для дітей середньої групи « Подорож в країну Добра».
Програмовий зміст.
Допомагати кожній дитині свідомо ставитися до свого внутрішнього світу.Розвивати вміння розпізнавати прояви емоцій інших людей, закріпити знання дітей про правила вживання ввічливих слів у ситуаціях прохання та подяки. Розвивати виразність мови, вміння послідовно висловлювати свої думки, логічне мислення,діалогічне мовлення, вміння спілкуватися. Вправляти в складанні цілого зображення з частин.Розширити та поглибити уявлення дітей про пісок, його властивості.Формувати в дітей узагальнене поняття про доброту, культуру поведінки, дружбу.
Виховувати дружні, доброзичливі взаємини в групі. Зміцнювати довіру між дітьми та дорослими, взаєморозумітися. Виховувати охайність у роботі з піском. Виховувати естетичний смак, вміння проявляти позитивні емоції
Мої досягнення
2023 р.
2022 р.
2021р.
2020р.
